Комунальний заклад "Заклад дошкільної освіти (ясла - садок) №3 Росинка" Тернівської міської ради Дніпропетровської області"

 





Навчання (EORE)

 

 

 

НАЗЕМНІ МІНИ

Міна – це вибухонебезпечний пристрій, спрямований на виведення з ладу чи знищення людини, транспорту або будівлі від присутності, близькості або контакту з особою чи транспортним засобом.

Потрібно пам’ятати, що міна може поранити, покалічити чи вбити людину, або декілька людей, зруйнувати чи пошкодити транспортний засіб/елементи інфраструктури.

Серед військових є таке визначення як «негуманні міни». Що ж це за міни? Це саме ті, які не забирають життя, а серйозно калічать людину, лишаючи на все подальше життя згадку про себе. Останні роки війни принесли багато горя та смертей. Також все частіше ми можемо спостерігати у нашому суспільстві людей з інвалідністю, як наслідок військових дій, а також інцидентів, пов’язаних з вибухонебезпечними предметами. Багатьох з них можна б було уникнути, якби постраждалі були правильно поінформовані щодо різних видів небезпек, цінували своє життя та обирали безпечну поведінку. 

З огляду на те, що існує безліч типів та модифікацій мін, а також з міркувань недоцільності зайвої технічної інформації, що може викликати небезпечну зацікавленість та дослідницький інтерес у дітей, ми розглянемо лише декілька типів мін, які можуть бути прикладами високого рівня небезпеки. Крім того, їхній зовнішній вигляд з часом може дуже змінюватись. А головне, більшість з них, як правило, лишається зовсім непомітними візуально, і проявляються лише під час інциденту, який може коштувати людині життя чи серйозного травмування.

За тактичним призначенням міни поділяються на:

  • протипіхотні;
  • протитранспортні.

За ступенем небезпеки:

  • такі, що знешкоджуються;
  • такі, що не знешкоджуються.

УВАГА! ВСІ МІНИ Є ВКРАЙ НЕБЕЗПЕЧНИМИ! 

Якщо більша частина мін не є знешкоджувальними навіть фахівцями з великим досвідом і їх тільки підривають закладним зарядом на місці, можна собі уявити, яку небезпеку вони несуть цивільному населенню у разі будь якої взаємодії з ними. 

Крім того, завжди пам’ятаймо, що ті, хто встановив міну, зробили все можливе, щоб її не можна було помітити, а тим більше знешкодити. Існують численні засоби ускладнити процес розмінування. Дуже часто міни забезпечують елементами не вилучення, що унеможливлює будь які маніпуляції з ними чи встановлюють у складній комбінації з іншим мінами, використовуючи розтяжки тощо.

ПРОТИПІХОТНІ МІНИ

З назви вже можна зробити висновок, що даний тип мін направлений саме проти людини, для того, щоб вбити чи покалічити одну чи декілька осіб. 

Протипіхотна міна (ППМ) – це міна, призначена для того, щоб вибухати від присутності, близькості або контакту з людиною, яка виводить з ладу, калічить або вбиває одну чи більше осіб.

Особливості протипіхотних мін:

  • ​Невеликі за розміром.
  • ​Різні за формою, кольором (зелений, коричневий, світло/темно-коричневий тощо в залежності від оточуючого середовища), матеріалом.
  • Часто використовуються з додатковими засобами (розтяжки, дроти, мотузки з риболовними гачками, розкладеними у траві чи перекинутими через гілля дерев, що легко чіпляються за елементи одягу тощо).
  • Не мають терміну придатності (через багато років залишаються чутливими до будь якого впливу та здатними вибухнути).

За характером ураження протипіхотні міни поділяються на дві групи:

  • ​​фугасні (основний вражаючий ефект – вибухова хвиля, яка руйнує все на своєму шляху);
  • осколкові (ураження відбувається готовими забійними елементами та уламками корпусу міни).

Фугасні протипіхотні мін та особливості небезпеки

Протипіхотні фугасні міни встановлюється на ґрунті чи під ґрунт/сніг (візуально не помітні). Спрацьовують від настання на них ногою. Результат – смерть від больового шоку чи втрати крові, або руйнування нижньої частини ноги (стопи). Ураження відбувається вибуховою хвилею, часто супроводжується втратою свідомості. Крім того, висока температура вибухових газів може заподіяти значні опіки нижнім кінцівкам.

Протипіхотна фугасна міна натискної дії «ПМН-2» (іл. 4)

 

Іл. 4. Протипіхотна фугасна міна «ПМН-2»

Особливості міни:

  • термін бойової роботи міни не обмежений;
  • відноситься до категорії не знешкоджуваних (знешкоджування відбувається тільки підривом міни).

Протипіхотна фугасна міна натискної дії ПФМ-1 (Пелюстка) (іл. 5)

 

Іл. 5. Протипіхотна фугасна міна ПФМ-1 (Пелюстка)

Встановлюється виключно методом дистанційного мінування на ґрунт. Доставляється до місця касетними боєприпасами, які можуть нести в собі до 320 штук в кожному. За короткий термін часу такими мінами може бути забруднена велика площа території з дуже щільним розміщенням вибухонебезпечних предметів, які невеликі за розміром (біля 12 см) та практично непомітні в густій траві. Матеріал корпусу – пластмаса, радіус ураження – 3 м. Зустріч з такою міною може коштувати людині втратою стопи, а інколи і життя.

Завдяки незвичайній формі, що обумовлена аеродинамічними якостями задля розсіювання з повітря, ця маленька міна часто сприймається дітьми як іграшка, що при контакті з нею закінчується дуже плачевно.

Осколкові протипіхотні міни та особливості небезпеки
 

Протипіхотна вистрибуюча осколкова міна кругового ураження «ОЗМ-72» (міна-жаба чи «злюка» рос.) (іл. 6)

 

 

Іл. 6. Протипіхотна міна «ОЗМ – 72» та схема її установки

Міна спрацьовує, коли людина зачіпляється за дротову розтяжку. Вона вистрибує на висоту 90-110 см від поверхні землі, розривається та розкидає повз себе 2400 забійних елементів (кульки або ролики). В радіусі 25-30 м нічого живого лишитися не може – це називається радіусом суцільного ураження. Але смертоносні осколки можуть летіти на відстань до 300 м та завдавати значної шкоди (вбити чи серйозно поранити людину). Одна така міна одночасно може поразити десятки людей.

Особливості міни:

  • Строк бойової роботи міни не обмежений.
  • ​Завдяки вистрибуючій дії та дуже великій щільності розповсюдження забійних елементів при її спрацюванні уникнути ураження в радіусі 25-30 м практично не можливо.
  • Дуже висока чутливість зривника робить знешкодження міни вкрай небезпечним.
  • Може встановлюватися на не витягування за допомогою міни-сюрпризу розвантажувальної дії МС-3 (буде розглянута далі) або ж саморобних мін-сюрпризів.

Протипіхотна міна МОН-50 (іл. 7)

 

 

Іл. 7. Протипіхотна міна МОН-50
 

Протипіхотна осколкова міна спрямованого секторного ураження.

Ураження людини (або декількох осіб) завдається готовими забійними елементами (кульки або ролики), які вилітають у напрямі робочої дії міни в секторі по горизонту 54 градуси. Дальність ураження – 50 метрів. Висота сектора поразки від 15 см до 4 м на граничній дальності. Міна в ручну встановлюється на ґрунт чи за допомогою струбцини може кріпитися на дерево або іншу вертикальну поверхню. 

Може використовуватись як керована – підрив проводиться оператором з пульта управління при появі супротивника в секторі поразки, чи як міна-розтяжка – при зачіпанні тонкого дроту. 

Міна МОН-50 може бути замаскована гілками дерев та іншою рослинністю вздовж доріг та стежок біля місць ведення бойових дій та знаходження військових позицій.

Якщо міна приводиться в дію за допомогою розтяжки (тонкого металевого дроту, який практично не помітний у густій траві та кущах), її називають міною-розтяжкою. Часто у якості мін-розтяжок використовуються гранати, які кріпляться на кілки чи дерева та приводяться в дію за допомогою розтяжки (зачіпання або перерізання дроту призводить до вибуху).

ПРОТИТРАНСПОРТНІ МІНИ та особливості небезпеки

Протитранспортні міни призначені для спрацьовування від присутності, близькості або контакту з транспортним засобом.

Використовуємо термін «протитранспортні міни» (не «протитанкові»), який дає більше розуміння того, що даний вид загрози є небезпечним не тільки для танку, але і для будь якого транспортного засобу вагою більше 150 кг. Інколи водій легкового автомобіля має хибну думку стосовно своєї відносної безпеки (він/вона ж їде не на танку). Тому використання терміну «протитранспортні міни» буде більш доречним та дієвим, особливо у контексті занять з інформування про мінну небезпеку і більше відповідає міжнародним стандартам протимінної діяльності.

На відміну від протипіхотних мін, які були заборонені в 1997 році відповідною конвенцією, використання протитранспортних мін на даний час регулюється, але не заборонене. Згідно сумної статистики Україна у 2016 році зайняла 1-е місце у світі по кількості жертв від протитранспортних мін, випередивши Сирію. Майже чверть світових жертв (24%) інцидентів із протитранспортними мінами припало саме на Україну. 

Особливості протитранспортних мін: 

  • Вони більші за розміром, ніж протипіхотні;
  • Як правило, тарілкоподібної форми, колір зелений, коричневий різних відтінків (в залежності від оточуючого середовища);
  • Поріг спрацювання – від 150-200 кг.
  • Деякі з таких мін складно виявити, бо вони містять мінімальну кількість металу.

Виникає питання:

  • Якщо протитранспортна міна розрахована на велику вагу, чи може вона бути небезпечною для людини, яка важить значно менше? 
  • Чи можна її усунути з дороги, якщо ми її побачили на своєму шляху?

Поясніть свою відповідь: Чому ТАК або Чому НІ?

Відповідь:

Коли ми розпочинали розглядати тему «Міни», звертали увагу на те, що міни встановлюються таким чином, щоб їх було важко помітити та знешкодити. Для цього використовується багато способів та всіляких хитрощів. Найбільш розповсюдженими є два варіанти ускладнити, а інколи і зовсім унеможливити процес знешкодження протитранспортних мін:

- навколо протитранспортної міни можуть бути закладені декілька протипіхотних мін. Таким чином, саперу потрібно бути вкрай обережним та спочатку «розібратися» з протипіхотними мінами для того, щоб дістатися до протитранспортної;

- протитранспортна міна може бути оздоблена елементами невилучення. Якщо це не передбачено конструктивно, під нею може бути інша міна, яка має розвантажувальну дію, і будь яка спроба зрушити протитранспортну міну з місця призведе до вибуху.  

Часто для цього використовується міна, яка у своїй назві несе сенс свого призначення – міна-сюрприз МС-3 (іл. 8). Вона призначена для  використання як пристрій невилучення для протитранспортних та інших мін, що не мають власного подібного пристрою. Крім того, міна може використовуватися як міна-пастка розвантажувальної дії.

Більш детально ми розглянемо цю підступну міну далі, у розділі «Міни-пастки».

 

 

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ: 

Якщо десь були виявлені протитранспортні міни, будьте впевнені, на даній території є і протипіхотні!

 

 

Іл. 8. Міна-сюрприз МС-3 та її використання

Протитранспортна міна ТМ-57 (іл. 9)

 

Іл. 9. Протитранспортна міна ТМ-57

Призначення міни – виведення з ладу гусеничної та колісної техніки супротивника. Встановлюється на ґрунт, під ґрунт, воду чи у сніг вручну або засобами механізації. 

Особливості міни:

  • Термін бойової роботи міни не обмежений. 
  • Чутливість 200-500 кг.
  • У разі довгого знаходження у ґрунті чи воді корпус міни піддається корозії та руйнуванню, від чого чутливість міни зростає до 3-5 кг!
  • До міни може додаватися допоміжний детонатор невитягування (за допомогою гнізда на бічній стінці, закрите заглушкою) чи вона може встановлюватися на недобування за допомогою міни-сюрпризу розвантажувальної дії МС-3 (розглянуто вище) або ж саморобних мін-пасток.

Висновки:

  • Міни дуже небезпечні! Вони можуть вбити чи покалічити людину або групу осіб! Міни розміщуються так, що їх зазвичай не можна помітити! Не має значення, чи протипіхотна, чи протитранспортна міна, не можна торкатися і навіть наближатися до неї.
  • Єдиний спосіб врятувати своє життя – не підходити близько до територій, на яких можуть бути міни чи ВНП та ніяким чином не контактувати з невідомими підозрілими предметами.
  • У Вас є тільки один шанс на правильний вчинок, другого – міна вам не дасть.

 

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ:

Не можна наближатися до міни, торкатися чи якимось чином впливати на неї (намагатися пересунути, накрити іншим предметом, залити водою, кидати в неї камінням тощо).

Все це може привести до вибуху міни.

Мінімальна безпечна відстань від міни – не менше 300 м.

БОЄПРИПАСИ, ЩО НЕ ВИБУХНУЛИ

Боєприпас, що не вибухнув (НВБ) (іл. 10) вибухонебезпечний предмет, підготовлений до використання або використаний шляхом установлення капсуля, запалу/підривника / детонатора, переведення в бойове положення або іншим чином. Він міг бути вистрілений, скинутий, запущений або випущений, проте не вибухнув через або несправність, або конструкцію, або з будь-якої іншої причини.

У чому небезпека?

  1. Їх дуже багато (набагато більше, ніж мін).
  2. Частина з них візуально абсолютно непомітна (снаряди часто заходять повністю у землю).
  3. Вони дуже нестабільні, чутливі та непрогнозовані – можуть здетонувати й вибухнути будь-якої хвилини.
  4. Ставлення до них людей та, відповідно, поведінка є вкрай неправильними – абсолютно не відповідають ступені небезпеки, яку несуть у собі нерозірвані боєприпаси.
  5. Інколи вони виглядають як купа покрученого металу, схожа на металобрухт, але в собі можуть зберігати елементи, що не вибухнули, детонатори, і становити серйозну загрозу безпеці людини.  

З огляду на те, що під час обстрілів використовуються боєприпаси, які вже десятки років лежали на складах і давно мали бути утилізовані та з ряду інших причин, біля 30 % випущених боєприпасів не розривається. І це дуже оптимістична статистика. Інколи їх набагато більше. Частину з них можна частково спостерігати у землі, асфальті чи в будівлях, інші входять у землю повністю, становлячи страшну загрозу для населення. 

Якщо, наприклад, поле було в зоні обстрілів, немає ніякої гарантії, що хоча б один снаряд не потрапив у землю. Цього абсолютно достатньо, щоб завдати шкоди як людям, так і техніці при обробці земельної ділянки. Вважати територію безпечною можна буде тільки після її ретельної перевірки та розмінування.  

Міжнародна статистика свідчить: «Один рік війни тягне за собою 10 років розмінування». Якщо ж військові дії були активними (як в Україні), рік війни може потягнути за собою 20 років очищення території. Як би війна закінчилася сьогодні, нашій країні знадобилось би біля 100 років, щоб повернути безпеку на ті території, яких торкнулася війна. Це дуже довгий та дороговартісний процес.

Незадовільний матеріальний стан більшості сімей, які проживають у безпосередній близькості до місць бойових дій, та відсутність роботи підштовхують людей до пошуку додаткових джерел доходу. Один з найпоширеніших – це збір металобрухту, до якого долучають і дітей, не думаючи про наслідки. Вибухонебезпечні залишки війни несуть смертельну загрозу всім, хто перед ними: військовий, цивільний чи дитина. Враховуючи те, що у боєприпасі може бути більше, ніж один детонатор, можливий частковий розрив. Зовні він може виглядати як спрацьований та цілком безпечний, але насправді, зберігаючи в собі частину вибухової речовини та детонатор, залишається чутливим до будь-якого впливу.

 

​Тому заборонено займатися збором металобрухту на територіях, яких торкнулася війна, збирати залишки від боєприпасів, зброї, техніки тощо.